Шарль Бодлер - пізній романтик і зачинатель модернізму. Збірка "Квіти Зла".

Тема: Шарль Бодлер - пізній романтик і один із зачинателів символізму. Збірка "Квіти зла": особливості побудови, проблематика. Традиційність і своєрідність вирішення проблеми "поет і натовп", гіркота почуттів від недосконалості сучасного йому суспільства у поезії "Альбатрос". 

Мета: презентувати біографію, світоглядні позиції і творчість ви­датного французького поета Шарля Бодлера, вчити вдумливому читанню і осмисленню прочитаного, розвивати і поглиблювати навички аналізу поетичного твору, виховувати почуття толерант­ності у сприйнятті чужої думки, можливо, неприйнятної для нас, спонукати до прагнення розібратися у складностях людського буття на літературних прикладах.

Обладнання: портрет поета, збірка «Квіти Зла», роздрукований для кожного учня матеріал - вірші «Благословення», різні варіанти перекладу вірша «Альбатрос».

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

• Вступне слово (звернення до теми уроку).

Бодлер... Як багато різноманітних думок і суджень викликало це ім'я у сучасників та нащадків... Його таврували і підносили, вважали небезпеч­ним аморальним богохульником і великим поетом, «апостолом сучасно­сті». Про його твори і досі сперечаються літературознавці, поети, пересічні читачі. Таке неоднозначне ставлення до митця пояснюється тим, що все своє життя поет перебував у стані непримиренного конфлікту із сім'єю, суспільством, із самим собою, насмілився кинути виклик сучасності.

Шарль Бодлер - політичний діяч, журналіст, мистецтвознавець, неперевершений перекладач новел Едгара По. Бунтівливий за своїм харак­тером поет почав творити на нових творчих та естетичних началах, увів у літературу поняття модерну. Згодом на благодатному ґрунті творчості Бодлера зростав модернізм.

Кажуть, «немає пророка у своїй вітчизні», і ці слова цілком можна від­нести до особистості французького поета. Сучасники не змогли в ціло­му прийняти і визнати геній Шарля Бодлера, його оцінили нащадки! Саме Бодлера вважають передтечеюсимволізму, а його творчість стала взір­цем для багатьох поетів наступних часів (Поля Верлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме, Марселя Пруста та інших); про нього писали Іван Франко, Василь Стефаник, Леся Українка, Олександр Олесь.

І справді, не всі поети змогли зробити такий внесок у літературу. Його поезія, випередивши час, відкрила нові обрії мистецтва. Не минуло й п'ятнадцяти років після засудження головної книги Бодлера «Квіти зла» (1857р.), як ще зовсім юний поет Артюр Рембо у захваті так висловився: «Бодлер... Цей король поетів, справжній Бог».

• Слово викладача

Письменник залишив по собі й досі до кінця не розгаданий поетичний світ, де душа веде одвічний поєдинок із собою, але ніколи не зупиняється у постійних пошуках незнаної і прекрасної Таїни. Саме це втілено у «Квітах Зла» - поетичній збірці, над якою поет працював усе життя. Сталося так, що майже через два місяці після виходу збірки з друку було призначено суд над Бодлером за непристойний характер «жорстокої книги». Що ж так розлютило офіційні власті? Послухайте вірш і зробіть висновки.

• Робота над поетичним твором.

(виразне читання напам'ять вірша «Благословення».)

Коли з'являється поет на цьому світі,

Його родителька від розпачу й журби

На Бога кидає прокльони ядовиті,

І співчутливо Бог приймає ті клятьби:

Чом народила я цей поглум?Чи не краще

На світ спровадити гадюк ціле кубло?

Будь прокляте моє кохання негодяще

І лоно трепетне, що блазня зачало!

• Бесіда за змістом вірша.

Студенти, маючи перед собою текст поезії, перечитують його «про себе».

• Яке враження справив на вас цей твір?
• Що таке «благословення»?
• Якого значення набуває це поняття увірші Бодлера?
• Чи можна вважати, що «благословення» і «прокляття» є синонімічними поняттями 
• для автора у творі? Обґрунтуйте свою думку.
• Хто і кого благословляє у вірші? Чи можна вважати природним таке благословення?
• Чому мати, яка народила сина, «в розпачі й журбі»?
• Що для матері було б кращим від народження сина-Поета? Як ви
  гадаєте, чому?
• З ким мати порівнює свого сина?
• Що символізують образи матері, Бога, сина у творі?
• Які висновки можна зробити щодо статусу поета у суспільстві?
• Який художній засіб виразності покладено в основу композиції 
• вірша? (Антитезу.) Доведіть цитатами.
• Саме цим віршем Шарль Бодлер розпочинає свою збірку «Квіти
  Зла». Як ви гадаєте, що ж розлютило офіційнівласті, які призначи­ли суд над біркою?

• Складання опорно-логічної схеми вірша «Благословення».

•Узагальнення.

Вірш має назву «Благословення», але це благословення незвичайне, скоріше, прокляття. Назва твору, на перший погляд, повністю супере­чить змістові, що змушує читача уважніше і глибше вчитатися у текст. Виявляється, що поняття «благословення» і «прокляття» стають синоні­мічними, а отже, стає зрозумілим смисл самого благословення - не ба­жання добра, а насилання всілякого лиха, а назва твору набуває іроніч­но-символічного смислу.

Народження дитини для матері - це природне щастя, радість. У дусі християнських традицій мати, благословляючи своє чадо, зичить йому щастя, всіляких благ, добра. У вірші Бодлера мати «від розпачу й журби» посилає прокляття на народження власного сина. І це явище феномена­льне. Більше того, матір звертається до Бога з «прокльонами ядовитими», і, що дивно, «співчутливо Бог сприймає ті клятьби». А це означає, що і Бог насилає прокляття на дитину. Це можна вважати посяганням на святість Бога.

Материнське щастя у вірші перетворюється на «кохання негодяще», адже народилося не бажане дитя, а «блазень», «поглум». Мати засмуче­на і розчарована не стільки, певно, народженням сина, скільки народжен­ням сина-Поета. Для неї було б ліпшим «на світ спровадити гадюк ціле кубло», адже гіршої долі, ніж у Поета, немає.

У вірші «Благословення» образи неоднозначні, а скоріше, символічні. Так, дитина - це не тільки Поет, а й Митець і Мистецтво взагалі, а його матір - не якась конкретна жінка, а, можливо, саме життя, суспільство. Образ Бога може втілювати у собі не тільки Віру, а й загальноприйняті, канонічні суспільні традиції. У цьому разі - народження справжнього Поета-антагоніста стане лихом, адже Митець наділений даром говори­ти викривальну правду. А кому це сподобається? І через це життя Поета було нелегким, сповненим боротьби за свої переконання, істину. Літе­ратурне ремесло не приносить статку сім'ї, на ньому не можна заробити багато грошей та досягти високого становища у суспільстві.

Весь твір побудовано за допомогою антитези - протиставлення.

• Слово викладача.

Отже, як ми бачимо, у вірші «Благословення» порушено багато проблем, серед яких провідною стала проблема стосунків Митця іс успільства, міс­ця і призначення Поета у житті. З метою розкриття цієї проблеми Бодлер вдається до посягання на загальноприйняті істини: природність стосунків між матір'ю та дитиною, святість і недоторканність Бога. Можливо, саме це розлютило офіційні власті, які рішенням суду призначили штраф по­етові, а також вилучили із збірки «Квіти Зла» шість, найбільш аморальних на погляд французького правосуддя, віршів, зокрема «Благословення». Останнє для Бодлера було найсуворішим покаранням, адже кожен твір, кожне слово, кожна кома мала своє значення у збірці. Невеликою втіхою для опального поета стала телеграма з-за кордону:«Я кричу браво! Зо всіх моїх сил браво вашому могутньому таланто­ві... Тисну вашу руку, поет. ВікторГюго».

Ось такого суперечливого визнання зазнала збірка«КвітиЗла». Назва збірки відбиває не тільки естетичні, але й світоглядні пошуки поета. Зло, вважав Бодлер, всесиль­не. У кожній людині є два прагнення: одне спрямоване до Бога, інше - до Сатани. Ці прагнення перебувають у гострій боротьбі, і перемога кожного з них дає людині відчут­тя насолоди. Прагнення до Бога вимагає самозречення, це творчий злет, який не може тривати довго, бо людині властиві поклики тваринного. «Квіти зла» відобразили страждан­ня душі у світі, де переважають зло і біль.

Назва збірки підкреслює і її головну думку: привабливість зла для сучасної людини. Ліричний герой Бодлера розривається між ідеалом духовної краси і «красою зла», яка й стає об'єктом художнього дослідження поета.

Збірка відкривається посвятою «вчителю та другу» Теофілу Готьє і поетичним «Всту­пом». Із «Вступу» видно, що у своїй книзі Бодлер прагне наслідувати задум «Пекла» Данте, але показати блукання власної «грішної» душі у «сучасному пеклі». Творчу манеру Бодлера вирізняє загострена чутливість сприйняття світу, поєднана з максимальною точністю зображення темних рис («внутрішнього пекла») особистості. У переживанні трагізму буття, у гострому відчутті розриву між ідеалом і дійсністю, у конкретності свого поетичного бачення Бодлер продовжив романтичні традиції французької поезії. Проте романтичний конфлікт між мрією і дійсністю поет зображував як загадкове і трагічне роздвоєння самої особистості. Це роздвоєння бодлерівського героя між добром і злом породжує відчуття туги, прагнення вирватися у невідоме, жагу нескінченного. Бодлер підкреслював, що його «книгу треба судити у її цілісності, і тоді з неї випливає жорстокий моральний урок». Від розділу до розділу книги («Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт», «Смерть») простежуються блукання душі у пошуках ідеалу.

Назва першого розділу досить точно відбиває ідею усієї книги. Сплін (у перекладі з англійської це слово означає «нудьга», «пригнічений настрій») є певним аналогом романтичної «світової скорботи» і звучить ще у «Вступі». На думку поета, саме сплін панує у світі, він відкриває шлях егоїзму і стає причиною більшості людських вад, ство­рює «внутрішнє пекло». Антитезою спліну може стати мистецтво, поезія, сам процес творчості і створений у мистецтві ідеал.

Пошук «сучасної краси» відображено у розділах «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла».

Смерть - останній притулок тих, хто прагне безкінечного, хто не бажає миритися з посередністю і пересічним земним існуванням. Жах смерті, як процесу розпаду, поєдну­вався у Бодлера з палким бажанням вирватися за межі реального, злитися з вічністю, яку дарує смерть.

• Дослідницька робота.

• Як ви розумієте смисл назви збірки?

В оригіналі збірка отримала назву «Les fleurs du mal". Давайте звернемось до французько-українського словника і пробуємо з'ясувати, наскільки точним є переклад назви і чи не має ця назва іншого тлумачення у французькій мові.

Fleur - 1) квітка, 2) цвіт, краща частина; mourir dans la fleur de l'age - померти у розквіті літ.

Mal - 1)зло, шкода;2)біль, хвороба;3) біда, горе; dire du mal - лихословити..

• Чи сумісні ці поняття?
• Яко госимволічного змісту набуває словосполучення «квіти зла»?
  (поезія - це засіб вирощування квітів - прекрасного - зі зла.)
• Може, корені цих несумісностей «Квітів Зла» ми знайдемо у тих біографічних відомостях і подіях, які визначають життєвий і творчий
  шлях поета?
• Повідомлення студента«Життєвий та творчийшлях                     Ш. Бодлера»
• Французький поет, перекладач, мистецтвознавець. Його поезія, у якій поєдналися класична форма і но­вий зміст, вважається найоригінальнішим і найдовершенішим явищем французької літератури. До Ш. Бодлера жоден поет не занурювався так глибоко у "забо­ронені" надра людської душі. Скандально знамениті "Квіти Зла" завершили епоху романтизму і відкрили у літературі добу декадансу.
• Основні твори: поетичні збірки "Квіти Зла" (1857), "Книга уламків" (1866), "Маленькі поезії в прозі" (1869).
• Дитинство та юність. Народився Шарль Бодлер 9 квітня 1821 року у Парижі. Його батько помер, коли хлопчикові виповнилося шість років. Мати Бодлера, яка була значно молодшою від чоловіка, неза­баром вдруге вийшла заміж за генерала Опіка. Одруження матері прикро вразило малого. Стосунки з батьками зіпсувалися остаточно, коли вітчим почав опиратися бажанню Шарля присвятити себе літературі.
• Після навчання у Ліонському та Паризькому колежах Бодлер став своєю людиною у богемних колах. Вітчим вирішив його пока­рати, відправивши на тропічний острів Маврикію учити тамтешніх дітей. Але у лютому 1842 року поет самовільно повернувся додо­му. Після повернення до Парижа Бодлер забрав свою частину бать­ківського спадку і з головою поринув у артистичне життя столиці.
• Початок творчості. "Квіти Зла". Літературною діяльністю Бод­лер почав займатися з 1845 року. Саме тоді з'явилися його перші статті про живопис. Проте задум головної книги Бодлера - "Квітів Зла" складався на другому етапі творчості - з 1848 по 1852 роки. Поет хотів показати кола сучасного йому "пекла" - реальної дійс­ності у формі максимально особистісних, сповідальних віршів. Ідею композиції збірки Бодлеру підказала "Божественна комедія" Данте, зокрема її перша частина - "Пекло". Остаточно задум книжки склався на третьому етапі творчості - з 1852 до 1856 року. "Квіти Зла" мали два прижиттєві видання (1857, 1861), третє (1868) було майже повністю підготовлене автором, але після його смерті зазнало змін. "Квіти Зла" - цілісний твір, де всі частини і окремі вірші органічно пов'язані. Книга має присвяту, вступ і складається з 6 роз­ділів: "Сплін та ідеал", "Паризькі картини", "Вино", "Квіти Зла", "Бунт", "Смерть"; у ній 136 віршів. Над збіркою "Квіти Зла" поет працював усе своє життя, постійно вдосконалюючи її. "Квіти Зла", як і "Пані Боварі" Флобера, у 1857 р. були засуджена за "аморальність і реалізм". Лише в 1946 р. цей присуд було скасовано.
• У вирі життя. Бунтівливий за своїм характером поет у 1848-1852 рр. проводить активне суспільно-політичне життя, стає учас­ником барикадних боїв, пише статті про необхідність зближення мистецтва з життям, видає газету "Суспільний порятунок". Після поразки революції 1848 р. поета дедалі частіше охоплюють наст­рої скепсису і песимізму. Останні роки життя Бодлера - це постійна боротьба зі злиднями, від яких не рятувала ні журналістська, ні перекладацька робота. Але, незважаючи на нестатки, поет працює над "Квітами Зла", створює Маленькі поезії у прозі", які вийшли у 1869 р., вже після його смерті. Помер поет у 1867 році після важкої хвороби, яка зруйнувала його організм. На той час йому не було й 46-ти.
• Слововикладача.

Як вам уже відомо,над збіркою «Квіти Зла» Бодлер працював протя­гом усього життя. Вона вийшла друком лише через 16 роківпісля ство­рення. Тому так болісно сприйняв Бодлер судовий вирок, а через деякий час навіть написав «Епіграф до засудженої книги»:

Читачу тихий, буколічний.,

Добряго щиросердий мій,

Відкинь цей том похмурих мрій,-

В нім оргій вир і смуток вічний.

Коли у школі риторичній

Тебе не вивчив Чорт-крутій,

Кинь! Книга не на розум твій,

Ще скажеш ти: я гістеричний!

Та як, без милування, ти

На дно зирнути силу маєш,

Читай мене й не опусти;

Душе страждуще, що шукаєш

Стежок, які у рай ведуть,

Жалій мене, а ні - проклята будь!

ПерекладС. Гординського

• Евристичнабесіда.

• До кого і якз вертається поет?
• Які поради дає автор читачеві щодо свого твору? («Кинь!», «Читай
  мене».)
• Чому ці поради такі різні? (Вони звернені до різних категорій читачів.)
• Як визначає поет зміст свого творіння?
• На якого читача розрахована книга, на думку автора?

• Роботазопорно-логічноюсхемою«Композиційнапобудовазбір­ки«КвітиЗла».

Збірка «Квіти Зла» - цілісний твір, де всі частини і окремі вірші органічно пов'язані. Книга має посвяту, вступ і складається з шести циклів, об'єднаних за проблемно-тематич­ним принципом.

Висновок. Збірка «Квіти зла» Ш. Бодлера відкрила нову сторінку світової поезії. Бодлер вперше поставив проблему співвідношення дійсності й ідеалу в залежність від розуміння прекрасного самою творчою особистістю. Завдання мистецтва він убачав у тому, щоб відтворити боротьбу добра і зла, яка відбувається в душі людини. Прояви добра і зла, «внутрішнього пекла» і «сучасної краси» є провідними мотивами збірки.

• Виразнечитаннявірша«Альбатрос»уперекладахрізнихавторів.

Альбатрос

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів

Серед нестримних вод розбурханих морів

Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,

Що люблять пролітать слідами кораблів.

На палубу несуть ясних висот владику.

I сумно тягне він приборкане крило,

Що втратило свою колишню міць велику,

Мов серед буйних вод поламане весло.

Мандрівник зборканий знесилено ступає!

Плавець повітряний незграбний і смішний!

Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,

А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.

Поет подібний теж до владаря блакиті,

Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.

Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій

Він крила велетня волочить по землі.

ПерекладМ. Терещенка.

Альбатрос.

Буває, моряки піймають альбатроса,

Як заманеться їм розваги та забав.

І дивиться на них король блакиті скоса -

Він їхній корабель здалека проводжав.

Ходити по дошках природа не навчила -

Він присоромлений, хода його смішна.

Волочаться за ним великі білі крила,

Як весла по боках розбитого човна.

Незграба немічний ступає клишоного;

Прекрасний в небесах, а тут - як інвалід!..

Той ляльку в дзьоб дає, а той сміється з нього,

Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!

Поет, як альбатрос - володар гроз і грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти.

Переклад Д. Павличка

Альбатрос

Синів височини, сріблястих альбатросів,

Що над безкраєм хвиль провадять корабель,

Буває, для забав впіймає гурт матросів

Розважити нудьгу серед морських пустель.

Та лиш поставлять їх на палубі, - ці птиці,

Володарі висот, в ту мить стають без сил:

Незграбно шкутильгать почнуть вони і биться,

Обтяжені з боків кінцями зайвих крил.

Крилаті королі! Які ж ви тут комічні!

Могутні в синяві - каліки ви тепер.

Он з люльки одному пускають дим у вічі,

Он дражнять другого, що зовсім вже завмер...

Поете! Ти також є князем висоти,

І тільки угорі - ти і краса, і сила,

Та на землі, в житті, ходить не вмієш ти,

Бо перешкодою - твої великі крила.

Переклад Маланюка Є.

Альбатрос

Буває, пливучи дорогами морськими,

Аби розвіятись, полюють моряки

На альбатросів тих, що в вишині над ними

Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.

Коли на палубу вже люта сила збила,

Король небес, що знав всі грози без числа.

Волочить важко так свої великі крила,

Мов сніжно-білі два розкинуті весла.

Крилатий мандрівник - який незграбний в рухах,

В польоті буйнокрил - каліка на ногах!

Ще й дражняться - той в дзьоб йому із люльки дмуха,

А той, глузуючи, кульгає, ніби птах!

Поете! Князю хмар твоя подібна сила,

Між блискавок ти свій у грозовій імлі;

Але під шал образ перешкоджають крила

Тобі, вигнанцеві, ступати по землі.

І.Драч

• Слово викладача

Поезія "Альбатрос" (написана у 1842 році під час поїздки Бодлера на острів Маврикій, куди його направив вітчим, щоб по вернути на путь істини. Шарль, перебуваючи там 10 місяців на кораблі під наглядом капітана і спостерігаючи за птахами, роздумував над власною долею) входить до збірки "Квіти зла" (1857), цикл "Сплін та ідеал", який присвячений естетичним поглядам поета, що констатує фатальну автентичність реального світу і мистецтва. Цей цикл, як і в цілому вся збірка, - це лірична драма, де ідеалові протистоїть не сама дійсність, а "сплін" - хворобливий душевний стан, породжений цією дійсністю. Бодлеру вдалося заглянути у безодню людського відчаю й душевного мороку. У всіх віршах протиставляються Добро і Зло. Усі поезії мають здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані - предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, за якими ховається ідея, абстракція, що перетворює предметно-емпіричні образи в символи.

Бодлер, будучи ще зовсім маленьким, плекав у серці два суперечливих почуття: боязнь життя і захоплення ним. Ці почуття для Бодлера були ніби двома полюсами, які спонукали до безкомпромісного вибору, звідси і вся біганина Бодлера - між активністю і пасивністю, "бажанням підійнятися" і "блаженством спадання", поривів до Бога і до сатани. На цьому і побудовані поезії автора, зокрема "Альбатрос", де стверджується божественна природа людини, що вищою мірою втілена в постаті поета.

Розпочнемо власне сам аналіз вірша "Альбатрос". По-перше, моряків, яких охоплює туга чи хандра, не треба розуміти безпосередньо. Тобто перед нами не реалістична замальовка, а створення символу людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту. Проте і ця спроба розкрити смисл слова не є правильною: символ не алегорія. Він знак, який містить у собі світ і світогляд, зміст і його оцінку. Чому протиставлені саме матроси й альбатрос? Бо якщо небо є домівкою альбатроса, то люди не морські створіння. І ота хандра виникає саме тому, що моряк тужить за суходолом. Може, мається на увазі, що самі люди відірвалися від свого справжнього середовища заради штучних створінь техніки, які не зробили їх володарями океану, а лише встигли розірвати зв'язки з матір'ю-землею, розмах його крил натовп не бачить, тому що не дивиться на небо, спрямовуючи свої очі в землю. Але альбатрос - птах, який не в'є гнізд і практично ніколи не сідає на землю, навіть під час бурі залишається у повітрі. Якщо він є символом поета, то чому ж він, який може озирати усю планету, так ганебно піддається на примітивні хитрощі нелітаючих створінь?

• Бесідазазмістомпрочитаногоіскладанняопорно-логічноїсхе­мивірша.

• Визначтетемувірша«Альбатрос». (Поет і суспільство).
• Якачастинавіршавтілюєосновнуідеютадумкуавтора?
• Яквирозумієтеціслова ?
• ЧомуБодлерпорівнюєПоетасамезальбатросом?
• Знайдітьописальбатросаунебіінапалубі.
• Якставлятьсяморякидовеличногоптаха ?
• Якесимволічнезначеннямаєобразматросів, моря? (Філістери,
  суспільство, життя.)
• ЯкийхудожнійзасібвикористовуєБодлер, щобпідкреслитивелич
  духовногозлетуіницістьземногобруду? (Антитезу.) Доведітьпри­кладамизтексту.
• Узагальнення.

Отже, можемо сказати, що у вірші порушено проблему відносин По­ета й суспільства. Вірш побудований на протиставленні небесного і зем­ного, піднесеного і брутального, величного і ницого. Бодлер в образі аль­батроса змальовує трагічну долю Поета. Свободу, велич і могутність альбатрос відчуває лише у своїй рідній стихії - в небі, а на землі, серед людей він безпорадна, полонена істота. Протистояння альбатроса не­самовитій юрбі перетворює його на романтичний образ-символ Поета, який, підносячись до високого царства духу, свободи і творчості, прире­чений на страждання і нерозуміння у людському вирі життя.

• Домашнєзавдання. Вивчити напам'ять вірш «Альбатрос» (за одним із варіантів перекладу).